Батьківські збори

Батьківські збори

«Як виховати дитину успішною?»

1. Лекція класного керівника.

Вибір даної теми батьківських зборів був визначений декількома факторами.

По-перше, саме виховання успішної людини є моєю педагогічною першочерговою задачею. По-друге, ця тема вже багато років мене цікавить як людину, яка вивчає психологію. По-третє, як мати, яка виховує дівчинку-підлітка, я прагну саме цього. Але остаточно на цей вибір вплинула нещодавна заочна зустріч (вебінар) з людиною, яка досліджує цю тему як вчений.

Хто ж така успішна дитина? Яка вона? Успішною можна назвати ту дитину, яка пізнає себе і не боїться бути сама собою.

Ще Станіслав Грофф наприкінці 80-х років ХХ століття зробив певний висновок у своїх дослідженнях: «Кожна дитина, яка народилася – це вже переможець.» Бо з моменту зачаття і до народження була величезна кількість причин для загибелі. Таким чином, на Землі живуть переможці.

А що ж ми, дорослі, можемо зробити для того, щоб запустити програму переможця в дитині? Головною задачею є допомога дитині у розкритті себе, знаходженні того, що їй цікаво. Тобто знайти пристрасть усього життя!

Але чому не кожна успішна дитина стає успішною дорослою людиною? Діти, які не стають успішними дорослими, не знайшли пристрасть свого життя. Батьки, вихователі нав’язують дітям свої уявлення про хороше життя, тобто активне нав’язування зовні. Певним чином «муміфікація».

А Ян Коменський ще у 17 сторіччі говорив про фундаментальний принцип педагогіки (і батьківської в тому числі): «Будь-яка педагогіка повинна йти за дитиною». І тоді «клубок покотиться».

Але діти, які реалізують не свої мрії, плани – не стають щасливими. Тому і з’являються у суспільстві так звані «down-shift(ери)». У чому ж їх філософія? Вони втомилися реалізовувати не свої цілі, а суспільства. Вони говорять «стоп» своїй кар’єрі. Ці люди – спеціалісти у певній галузі, але відмовилися від подальшого накопичення матеріальних цінностей і кардинально змінюють своє життя. Від’їжджають з міст, знижують свій рівень життя задля реалізації мрії свого життя, здійсненні планів свого дитинства. Головною помилкою у своєму житті вони називали те, що матеріальні досягнення не приносять їм щастя.

Тож успіх потрібно розглядати 2-х видів:

- соціальний успіх (видимий): матеріальні статки, кар’єра;

- успіх – щастя: відчуття гармонії, комфорту в житті.

Соціальний успіх часто не приносить істинного внутрішнього відчуття успіху.

Першим таким «дауншифтером» був наш видатний філософ Г.С.Сковорода. Він став на «шлях власної душі» (мандрував, проповідуючи свою філософію).

Насправді, саме успіх-щастя – це справжній успіх. Це шлях пізнання себе, праці власної душі, в результаті якої  з’являється відчуття успіху-щастя. В даному контексті хочу запропонувати послухати притчу Г.С.Сковороди «Орел і черепаха».

"Орел і Черепаха"

На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії:
— Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай боже їй царство небесне, згинула, як видно з переказів, за те, що почала вчитися в Орла сеї гиблої науки. Сам Люципер таке вигадав!..
— Слухай-но, дурепо! — обірвав її проповідь Орел.— Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому що взялася не за свою справу. Літати не гірше, ніж повзати.

Сила: Прагнення насолод і слави багатьох збиває у протиприродний стан. Се тим шкідливіше для них буває, чим більша така невідповідність. І зовсім небагатьох мати зродила, приміром, до філософії і доброславного життя.

          І М.Горький у свій час говорив, що «народжений повзати не в змозі літати».

          Неважливо, чим ти займаєшся: повзати – то повзати, але на всі 100! Необхідно відчувати : що твоє? Бо успіх – це праця душі, це її пристрасть.

          І нам, дорослим, необхідно допомогти нашим дітям знайти цю пристрасть, істинну працю для душі. Саме це може допомогти стати на шлях успішності.

          Що ж для цього потрібно робити?

          1. Дати дитині можливість знайти «свою пристрасть в житті».

          2. Навчити дитину спілкуватися, забезпечити високим рівнем емоційного інтелекта.

          3. Сформувати його адекватну самооцінку.

          Якщо стосовно самооцінки ми з вали вели розмову раніше (ви ознайомились з результатами, які виявили діти на тестуванні) і розумієте важливість формування правильної самооцінки. Коротко нагадаю, що самооцінку визначає Я-концепція:

          - те, що собою являє людина;

          - те, що він про себе думає;

          - те, що про нього думають інші.

«С» не є спадковою, вона формується в процесі життєдіяльності. І сьогодні є певна тенденція: що довше діти навчаються в школі, тим нижча їхня самооцінка.

          Пізнавальні ж здібності залежать від рівня самооцінки учня. Дитина із завищеною самооцінкою здатна витримати невдачі, а ось з низкою – хоч і буде талановитою – може постійно мучитися сумнівами.

          Зверніть увагу на американський підхід у вихованні, де переважає адекватна з тенденцією до  завищеної самооцінки. Бо їх гасло: «Ваша самоповага важливіша рівня вашого IQ».

          Чого не скажеш про пострадянську школу, де головною залишається академічна успішність.

          А далі, що ж таке емоційний інтелект? Справа в тому, що успіх людини залежить від емоційної майстерності в більшій мірі ніж від рівня його інтелекта.

          Якщо порівняти IQ та  EQ з айсбергом, то це буде виглядати таким чином:

                                                                  IQ

                                                                      EQ

          EQ – це словосполучення, яким вчені визначають здатність людини розуміти та контролювати свої емоції, а також емоції оточуючих.

          Більшість досліджень доводять, що EQ – один із ключових факторів успіху. Добре розвинений емоційний інтелект дозволяє досягати вершин успіху.

          Але залишаються питання про природу EQ. Це спадкове чи соціальне явище?

          Існують дослідження, що доводять зв’язок рівня EQ дитини з аналогічним рівнем у його матері, чого не спостерігається за чоловічою лінією. Тобто  генетичний зв’язок.

           Але з іншої сторони, встановлений чіткий зв’язок EQ з домінуванням певної пвкулі мозку, що дається від природи. Деякі дослідження показують, що у правопівкульних (кращий розвиток образного мислення, творчості) справа з EQ складається краще.

           Є ще одна залежність: вищий рівень освіти батьків та сімейного доходу сприяє вищому показнику EQ у підлітків.

           В будь-якому випадку, стиль та способи виховання в дитинстві – один з ключових факторів.

          В емоційно здорових сім’ях створюється особлива виховна стратегія, де головними стають не стільки поведінка і події в житті дитини, скільки його переживання. Також важливим є питання статі: як дитині прищеплюють якості, притаманні хлопчикам чи дівчаткам. Але ні чисто чоловічий, ні чисто жіночий характер не сприяють формуванню високого EQ. Найкращим варіантом є андрогінність, тобто поєднання якостей обох статей. Андрогінність може формуватися в результаті певної стратегії виховання в сім’ї, за якої у дівчаток схвалюється самоконтроль та витримка, а прояв співпереживання та ніжних почуттів у хлопчиків не засуджуються дорослими. Таким чином, андрогінність дозволяє в залежності від ситуації бути т незалежним і сильним, то м’яким, турботливим і добрим.

          Така увага до розвитку EQ обумовлена новим поколінням сучасних дітей-мілленіалів ( «Me, me, me generation» за Джоуелом Стейном), якому властиві низькі показники емпатії, тому що відбувається нестача спілкування «лицом к лицу» через витіснення його віртуальним спілкуванням. Велику кількість часу діти проводять у соцмережах, з мобільними телефонами. Сьогоднішні діти «багатозадачні»: одночасно можуть спілкуватись в чатах, «ходити» по сайтах та слідкувати за твіттером.

          Тому, повертаючись до вище зазначеного, нашою задачею стає необхідність надати можливість дитині

     відкрити пристрасть свого життя,

     навчити основним елементам спілкування,

     підвищити рівень EQ та самооцінки.

          Тоді зможуть самостійно «розкладати карти свого життя».

          А в ідеалі, сприяти поєднанню зовнішнього успіху та успіху-щастя.

          2. Опрацювання дитячих тестів

          Готуючись до сьогоднішніх зборів, ми з дітьми відповіли на 2 важливих питання:

          1 питання

          Що для тебе щастя?

2 питання

Як повинні вас виховувати батьки, щоб ви відчували себе щасливими?

Дозвольте зачитати деякі відповіді (без прізвищ).

Дитячі відповіді (без змін)

Для мене щастя – яскравий і добрий кожен день. Коли у моїй сім’ї, у друзів все гарно, всі радіють. Щастя – це коли мені допомагають, як говориться, простягають руку допомоги; коли я читаю книжку, яка мені дуже подобається. І я дуже хочу, щоб щастя мене ніколи не покидало.

А щоб я була щасливою, батьки повинні виховувати мене так, щоб на сніданок було те, що мені хочеться, щоб завжди дозволяли мені перед сном читати книжку, завжди допомагали з уроками, не заважали мені (???).

А для мене щастя – це здорові всі родичі, коли друзі приходять на допомогу, коли я їду до бабусі та дідуся, коли дізнаюся нове про природу, коли ходжу по парках.

Щоб я був щасливим, батьки повинні виховувати мене не криком, а спокійним тоном, щоб не били ременем, щоб не ставили в куток. Але я знаю, якщо мене будуть так виховувати, то я виросту поганою людиною. (!!!!!!)

3. Обговорення з батьками проявів дитячої емпатії в класному колективі та випадків образ і байдужості.

Вправа «Поведінка в емоційно складній ситуації». Розбір варіантів правильних та неправильних реакцій.

4. Заключне слово класного керівника

Це все соціальний досвід дитини. І саме ми, дорослі, повинні супроводжувати дитину на цьому нелегкому шляху. Буде ще багато питань. Але це наші спільні проблеми. І гніватись, накопичувати злість, якщо образили вашу дитину, ні батькам, ні дітям не потрібно. Бо ж ні жоден батько, на мою думку, не бажав би виростити непорядну людину. Але діти у суспільстві бачать і вчаться багатьом речам, і не завжди гарним. І наше з вами завдання – спільними зусиллями направити дітей на вірний шлях. Давайте ж ми з вами, дорослі, будемо щирими один з одним, звертатись один до одного з конструктивними пропозиціями та проханнями.

На мою думку, і нам, дорослим, дуже часто не вистачає цього  EQ, щоб правильно розгледіти, зрозуміти і вирішити проблемне питання.

І, будь ласка, не бійтесь звертатись до класного керівника, один до одного, якщо виникла проблема. Але пам’ятайте, що завжди потрібно вислухати обидві сторони.

Такі сюжети сприяють розвитку та формуванню емпатії.

__________________________________________________

 Батьківські збори 

                          «Агресивні діти: причини і наслідки»

Питання для обговорення:

1. Обговорити з батьками причини дитячої агресії, її вплив на поведінку    дитини.

2. Формувати у батьків культуру розуміння проблеми дитячої агресії та шляхи її подолання.

Учасники: класний керівник, батьки дітей класу, шкільний психолог.

Форма проведення: круглий стіл.

Організація батьківських зборів:

• підготовка запрошень для батьків;

• анкетування;

• проведення дослідження психологічної служби з проблеми дитячої агресії;

• розробка сценарію зборів;

• підготовка пам'ятки для батьків;

• організація виставки дитячих малюнків на тему «Мої почуття та емоції»

                                                   Людина має здатність любити,

                                                            і якщо вона не може знайти                                                                              застосування своїй

                                            здатності любити, вона здатна ненавидіти,

                                           проявляючи агресію і жорстокість. Цим засобом

                                             вона керується як втечею від власного

                                                                             душевного болю....

                                                                                                      Еріх Фромм

I. Вступне слово класного керівника:

    - Шановні мами і тата. Тема нашої нової зустрічі серйозна і складна. Це тема прояви нашими дітьми жорстокості та агресії.

    Вік прояву агресії явно помолодшав. Агресію проявляють не тільки підлітки і дорослі, але і діти. З чим це пов'язано?

    Як боротися з проявом дитячої агресії? І як ми, дорослі, можемо допомогти дітям подолати її. На ці та інші питання ми спробуємо відповісти.

II. Виступ шкільного психолога: Що таке агресія?

1. Визначення поняття «агресія» і його характерні риси.

    Агресія - це поведінка, що заподіює шкоду предмета або предметів, людині чи групі людей. Агресія може проявлятися фізично (бійки), та вербально ( порушення прав іншої людини без фізичного втручання).

     У психології розрізняють два види агресії: інструментальну і ворожу.

Інструментальна агресія - проявляється людиною для досягнення певної мети. Вона дуже часто виражається у маленьких дітей (я хочу забрати іграшку, предмет). У старших, тобто у наших з вами дітей, більше виявляється ворожа агресія, спрямована на те, щоб заподіяти людині біль.

Дуже часто агресію плутають з наполегливістю, напористістю. 

    Рівень агресивності дітей змінюється в залежності від ситуації в більшій чи меншій мірі, але іноді агресивність приймає стійкі форми. Причин для такої поведінки багато: становище дитини в колективі, ставлення до нього однолітків, взаємини з учителями.

    Стійка агресивність деяких дітей виявляється в тому, що вони інакше, ніж інші розуміють іноді поведінку оточуючих, інтерпретуючи її як ворожу.

До агресії більш схильні хлопчики. Вона входить у чоловічий стереотип, культивується в родині і в засобах масової інформації. Дуже частою причиною дитячої агресії є сімейна ситуація.

    Агресивна поведінка членів сім'ї в повсякденних життєвих ситуаціях: крики, лайка, хамство, приниження одне одного, взаємні докори і образи. Психологи вважають, що дитина виявляє агресивність у повсякденному житті у кілька разів частіше там, де агресію дорослих вона бачила щодня, і агресія стала нормою її життя.

    Непослідовність батьків у навчанні дітей правилам і нормам поведінки. Ця методика виховання дітей огидна тим, що у дітей не формується моральний стрижень поведінки: сьогодні батькам зручно говорити одне, і вони нав'язують цю лінію поведінки дітям, завтра їм зручно говорити інше, що знову нав'язується дітям.

    Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії проти батьків та інших людей.

    У вихованні можна виділити дві пари важливих ознак, які позитивно чи негативно впливають на формування дитячої агресивності: розташування і неприйняття.

Чим характеризується і як впливає на подолання агресивності розташування? Сім'я допомагає дитині:

• подолати труднощі

• використовує у своєму арсеналі вміння слухати дитину

• включає в спілкування тепло, добре слово, ласкавий погляд.

    Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресію. Воно характеризується байдужістю, усуненням від спілкування, нетерпимістю і владністю, ворожістю до факту існування дитини. Неприйняття дитини призводить до прояву такого захворювання, як дитячий госпитализм. Що це таке? Самотність, відсутність бажання спілкуватися з рідними людьми, відсутність у сім'ї традицій, звичаїв, законів.

    Величезне значення у вихованні дітей має заохочення: словом, поглядом, жестом, дією. Дуже значимо для людини  покарання, якщо:

• воно слідує негайно за проступком;

• пояснено дитині;

• воно суворе, але не жорстоке;

• воно оцінює дії дитини, а не людські якості. Караючи дитину, батько або мати виявляють терпіння, спокій і витримку.

2. Аналіз досліджень психологічної служби:

III. Аналіз анкетування.

                                              Анкета для батьків.

1. Буває ваша дитина агресивною?

2. В яких ситуаціях вона виявляє агресію?

3. Проти кого вона виявляє агресію?

4. Що ви робите в родині, щоб подолати агресивність дитини?

Виступ класного керівника:

    Аналіз анкет показує, що причини прояву дитячої агресії в першу чергу пов'язані з сім'єю.

    Постійні сварки батьків, фізичне насильство батьків по відношенню один до одного, грубість і хамство щоденного спілкування, приниження, сарказм і іронія, бажання постійно бачити один в одному погане і підкреслювати -  це щоденна школа агресії, в якій дитина формується і отримує уроки майстерності в прояві агресії.

    Одним з головних умов запобігання агресивної поведінки дітей є вимогливість батьків по відношенню до себе і по відношенню до власної дитини. Вимогливий по відношенню до себе батько ніколи не дозволить вимагати від дитини те, що їм самим в його дитину не закладено.             Вимогливий до себе батько здатний аналізувати методи свого виховання і коригувати їх з урахуванням ситуації, що складається.

    Однак батьки повинні пам'ятати, що вимогливість - це не тиранія. Тиранія породжує тиранію. Вимогливість повинна бути розумною і доброзичливою.

Дуже часто дитяча агресивність пов'язана саме з тим, що батьки виявляють нічим не обґрунтовані і безглузді вимоги, абсолютно не виявляючи при цьому дружелюбності і підтримки. Не слід поступатися примх і робити поблажки без потреби.

    Вимогливість по відношенню до дитини повинна бути розумною.

Проявляючи вимогливість, необхідно рахуватися з обставинами, з фізичним і душевним станом дитини.

    Вимогливість виправдана тоді, коли перед дитиною висуваються посильні завдання і надається посильна допомога у їх вирішенні, інакше вона просто позбавлена сенсу. Навіть сама справедлива і нескладна вимога, якщо вона не пояснена і виражена в деспотичній формі, викличе опір будь-якої дитини, навіть самої поступливої.

    Різниця тільки в тому, що довірлива дитина буде висловлювати протест приховано, а дитина не дуже поступлива буде висловлювати її відкрито.        Вимоги до молодших школярів краще висловлювати в цікавій ігровій формі.

    У своїх методах виховання, пред'явлення вимогливості до дитини батьки повинні бути послідовні і єдині. Як тільки в сім'ї поселяються таємниці один від одного, йде недовіра батьків один до одного у вихованні дитини, це дасть можливість дитині лавірувати між батьками, шантажувати їх, брехати їм.

Якщо це вдається тривалий час, а потім накладається заборона, то, як правило, результат - прояв агресивності з боку дитини.

VI. Презентація виставки малюнків учнів на тему 

      «Мої почуття та емоції»

( До батьківських зборів діти готують виставку малюнків «Дивуюся, злюся, боюся, хвалюся і радію»)

    За даними статистики, 80 % дітей з емоційними порушеннями.

Емоція - переживання, хвилювання.

Почуття - внутрішній стан, те, що відчуває людина

                                          Сильні – слабкі

Настрої                   Афекти                              Пристрасті

                                           ЕМОЦІЇ

                                          ПОЧУТТЯ

Інтелектуальні Моральні Естетичні

  V.Виступ  класного керівника по темі:

«Корекція агресивності у поведінці дітей»

     Поняття «агресивність» сприймається нами як щось надзвичайне. Насправді ж - це, перш за, все звичайний феномен взаємин між людьми, складова частина цих відносин.

     Якщо дитина не приживається в класі, колективі, погано себе веде, не підкоряється нормам або яким - небудь чином відрізняється від інших, то у неї на це, звичайно ж, є свої причини. І це ще не означає, що ми маємо справу з невротичним або яким - небудь іншим патологічним симптомом.

    Одна і та ж дитина може чудово уживатися в одній групі і зовсім не прижитися в інший. Або в цьому році вона може добре себе почувати в колективі, а в наступному - ні, тому що п'ять старих товаришів пішли з класу і їм на зміну прийшли нові діти. Але це не означає, що дана дитина раптом стала невротиком. Змінилася лише ситуація. Може бути, агресивно налаштована дитина переживає вдома серйозні проблеми.

Рекомендації батькам:

• казкотерапія

• психотехнічні ігри

• режисерські ігри

VI. Підведення підсумків.

    - Наша зустріч добігає кінця. Дуже хочеться, щоб вона виявилася для вас корисною, змусила замислитися.

    Ось декілька порад:

• Вчіться чути своїх дітей.

• Намагайтеся робити так, щоб тільки ви, батьки, знімали їх емоційне напруження.

• Не забороняйте дітям виражати негативні емоції.

• Умійте прийняти і любити їх такими, які вони є.

(Пам'ятки для батьків)

    - Шановні тата й мами!

Уважно прочитайте цю пам'ятку! Для цього озбройтеся олівцем і викресліть ті пункти, які виховної системи вашої сім'ї не стосуються. Подумки уявіть обличчя вашої дитини, будьте чесні перед нею і перед собою! Після аналізу подумайте над тим, що можна ще змінити. Поки ваша дитина у другому класі, ще не пізно!

Агресивність дитини проявляється якщо:

• дитину б'ють;

• над дитиною знущаються;

• над дитиною зло жартують;

• дитину змушують відчувати почуття незаслуженого сорому;

• батьки свідомо брешуть;

• батьки п'ють і влаштовують бешкети;

• батьки виховують дитину подвійною мораллю;

• батьки невибагливі і неавторитетні для своєї дитини;

• батьки не вміють любити однаково своїх дітей;

• батьки дитині не довіряють;

• батьки налаштовують дитину один проти одного;

• батьки не спілкуються зі своєю дитиною;

• вхід в будинок закритий для друзів дитини;

• батьки виявляють до дитини дріб'язкову опіку та піклування;

• батьки живуть своїм життям, дитина відчуває, що його не люблять.

    Для подолання дитячої агресії в педагогічному арсеналі батьки повинні мати: увагу, співчуття, терпіння, вимогливість, чесність, довіру, розуміння, почуття гумору, відповідальність, такт.

VII. Рішення зборів.

1. Спостерігати за емоційним станом дитини в різній обстановці.

2. Робити установку на позитивні емоції.

3. Слідувати правилам сім'ї з подолання дитячої агресії.